"... если бы возможно было образовать из влюбленных и их возлюбленных государство или, например, войско, они управляли бы им наилучшим образом" (Платон)

"... И если бы возможно было образовать из влюбленных и их возлюбленных государство или, например, войско, они управляли бы им наилучшим образом, избегая всего постыдного и соревнуясь друг с другом; а сражаясь вместе, такие люди даже и в малом числе побеждали бы, как говорится, любого противника: ведь покинуть строй или бросить оружие влюбленному легче при ком угодно, чем при любимом, и нередко он предпочитает смерть такому позору; а уж бросить возлюбленного на произвол судьбы или не помочь ему, когда он в опасности, – да разве найдется на свете такой трус, в которого сам Эрот не вдохнул бы доблесть, уподобив его прирожденному храбрецу? "

Платон "Пир" (речь Федра)

Павло Казарін: Людям властиво боятися майбутнього. Особливо, коли воно ламає все, до чого вони звикли. Протести проти ЛГБТ – лише чергове на те підтвердження

Людям властиво боятися майбутнього. Особливо, коли воно ламає все, до чого вони звикли. Протести проти ЛГБТ – лише чергове на те підтвердження.

Час минає з різною швидкістю. Одне десятиліття у ХХ столітті вміщало більше трансформацій, ніж пара століть раннього Середньовіччя. Між нами часів “Революції на граніті” й нами ж часів “Революції гідності” пролягли кілотонни дорослішання й кілометри цинізму, провідні телефони та відеокасети.

Зміни відбуваються так швидко, що нові революціонери торгують уже не картинкою майбутнього – вони торгують картинкою минулого. І в рамках цієї пакетної пропозиції неодмінний атрибут – це гомофобія.

Нічого дивного. Новий світ стирає ластиком галузі та професії. Мине небагато часу – і прогрес відправить у небуття водіїв, юристів та бухгалтерів. Інститут шлюбу зазнаватиме кризи мірою того як втрачатиме економічне виправдання.

Устрій і традиція – перелік стінок, що на них людина спиралася, аби не впасти під вітром історії – були незмінні. А тепер майбутнє руйнує і їх. І щоб не загубитися, людина тримається за власну стать як за рятівне коло. Те поодиноке безумовне, що йому належить від природи, стає за фундамент самоідентифікації.

«Геї не народжують дітей». “ЛГБТ – шлях до вимирання”. “Треба лікувати”. “Нехай себе не афішують”. Це ж навіть не гасла – це бідкання. Стогін і лемент по останньому безумовному, що лишається в нього – дітонародженню та репродуктивній функції.

І навіть трохи незручно стає цієї миті. Тому що цілковита чесність звучатиме для них невтішно.

Доведеться розповідати, що що за тридцять років ми почнемо сперечатися, чи вживлювати дитині чип для зв’язку з мережами одразу після народження, чи дочекатися дванадцятиліття.

Що років за п’ятдесят новий традиціоналіст проповідуватиме, що шлюб – це священний союз між чоловіком і чоловіком, жінкою та жінкою або жінкою та чоловіком, та аж ніяк не між людиною та андроїдом.

Ті, хто сьогодні протестує проти ЛГБТ-маршів, через пів століття згадуватимуть їх з ностальгією. Як теплу лампову реальність свого дитинства. Як смішний атавізм з того часу, коли право повнолітньої людини давати раду власному тілу ще ставили під сумнів.

Ми просто мало читаємо.

Інакше б знали, що 1992-го року гомосексуальність викреслили з Міжнародної класифікації хвороб МКБ-10 (International Classification of Deseases, ICD-10).

Були б обізнані з позицією низки вчених про те, що сексуальна ідентичність закладається під час другого триместру вагітності. Що на уподобання можуть впливати гормональне тло та хімічні речовини. Що високий тестостерон у вагітної мами (наприклад, через синдром гіперплазії кори надниркових залоз) може призводити до бі– чи гомосексуальності у народжених дівчаток.

Кумедно, але коли нідерландський нейробіолог Дік Свааб вперше опублікував результати своїх досліджень – його навіть звинуватили в нацизмі. Він стверджував, що сексуальні уподобання не мають нічого спільного з вихованням. Їх неможливо “виправити”, тому що вони формуються на етапі плоду. Свааб писав, що навіть функціональні ланцюжки мозку в людей різних орієнтацій працюють по-різному. Через це біологові тривалий час дорікали за євгеніку.

Врешті вся друга половина двадцятого століття стала добою розвінчування міфів. З’ясувалося, що гомосексуальна поведінка спостерігається серед 1500 видів тварин – від комах до ссавців.

З’ясувалося, що виховання в гомосексуальній родині не визначає сексуальну ідентичність дитини.

З’ясувалося, що спроби лікувати гомосексуальність – безплідні. У кращому разі вони призводять до того, що люди приховують свої почуття. Що, своєю чергою, загрожує депресіями та самогубствами. 2009-го року крапку в цьому питанні поставив звіт Американської психологічної асоціації (АРА).

Проте найбезжальніша правда для гомофоба полягає в тому, що історія вже все за всіх вирішила. І що рівні громадянські права для ЛГБТ-спільноти – це тільки питання часу.

Сто років тому точно такі ж суперечки точилися щодо того, чи надавати жінкам громадянські права. Нагадаємо, що жінки не могли голосувати на виборах у Данії до 1915-го року, у Британії – до 1928-го, у Греції – до 1952-го, а , наприклад, в Іспанії – аж до 1977-го року. І тоді боротьбу за рівність провадили жіночі рухи, що вимагали прирівняти їхні права з чоловіками.

Сто років тому аргументи поборників “традиційного ладу” нагадували те, що ми чуємо сьогодні. Про те, що жіноча доля – Kinder, Küche, Kirche. Що за межами дитячої кімнати, кухні та церкви рішення мають ухвалювати чоловіки. Що “вікова традиція” не має зазнавати ерозії, інакше світ полетить у прірву, а його засади кануть у небуття.

Та світ якось таки встояв.

Навіть більше – сьогодні кожен диспут про те, чи можуть жінки обирати й бути вибраними, звучить як єресь. А питання статевої рівності щезло з порядку денного абсолютної більшості країн.

Те ж таки станеться і з ЛГБТ.

Бо щойно питання про рівність прав постає на рівні загального порядку денного – це означає тільки те, що дуже швидко воно розв’яжеться в бік лібералізації. Феміністки не могли з’явитися у 18-у столітті – вони з’явилися в другій половині 19-го. І за кілька десятиліть усі їхні вимоги були визнані. Так само було з правами темношкірих американців. Мартіна Лютера Кінга з його “I have a dream” (1963) від інавгурації Барака Обами (2009) відділяє 46 років. Усього лише два з гаком покоління.

Заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. У кожному випадку суспільство проминає ці класичні стадії адаптації до нової реальності. Так було з гендерним питанням, відтак – з соціальним, потім – з расовим. А сьогодні світ проходить через ці ж стадії стосовно прав ЛГБТ.

Різниця між країнами тільки в тому, що вони живуть за різних укладів. У якихось державах йдеться про останню стадію – “прийняття”. У якихось – як в Україні – йдеться про проміжний етап “гніву”. Хтось узагалі застряг на стартовому рівні, й намагається заперечувати невідворотне. Та з кожним роком суспільство змушене переходити від етапу до етапу. Доти, доки питання про те, як повнолітні люди влаштовують своє особисте життя, перестане будь-кого турбувати.

І тому суперечки про ЛГБТ – навіть не історія про європейські цінності. Це суперечка між минулим та майбутнім. Між упередженням та знанням. Між забобонами й логікою розвитку людства. По один бік цих барикад стоїть “партія минулого”, а по інший – “партія майбутнього”.

І ми всі розуміємо, який з цих двох таборів переможе.

«Дикий Захід СхідноЇ Європи»

Но когда Маре приехал, Кокто сказал: "Катастрофа... я влюблен в вас"

 Двадцатидвухлетний красавец Жан Маре, который в детстве любил переодеваться в женское платье и уже имел связи с мужчинами, познакомился со знаменитым драматургом и режиссером Жаном Кокто исключительно ради карьеры.С первой же встречи он был внутренне готов к тому, что тот предложит ему переспать. Кокто дал Маре желанную роль, не попросив ничего взамен.

Но однажды прозвенел телефонный звонок:

Звонил Кокто:"Приходите немедленно, случилась катастрофа!" Маре подумал, что у него хотят отобрать роль или что-то в этом роде. Но когда Маре приехал, Кокто сказал: "Катастрофа... я влюблен в вас".

Что оставалось делать Маре? "Этот человек, которым я восхищаюсь, дал мне то, чего я хотел больше всего на свете. Ничего не требуя взамен. Я не люблю его. Как может он любить меня... это невозможно".

Однако Маре солгал:

"Я тоже влюблен в Вас".

Под влиянием таланта и доброты Кокто ложь стала правдой, Маре полюбил Кокто. Вскоре он переехал жить в дом Кокто: здесь было и комфортнее, и теплее. Начавшееся в 1937 году содружество актера Жана Маре с выдающимся французским режиссером Жаном Кокто продолжалось много лет. Жан Кокто в немалой степени способствовал становлению Жана Маре как актера, Жанно - это имя дал ему Кокто, который настолько был привязан к Маре, что все стены своего дома завесил портретами. Тот не остался в долгу - никогда не давал в обиду своего учителя. Мог и тумаков надавать любому, кто намекал на их совместную жизнь.

Тем не менее возраст брал свое, Маре увлекался молодыми мужчинами. Кокто это видел. И однажды Маре нашел под дверью письмо от него:

"Мой обожаемый Жанно! Я полюбил тебя так сильно (больше всех на свете), что приказал себе любить тебя только как отец... Я смертельно боюсь лишить тебя свободы... Мысль о том, что я могу стеснить тебя, стать преградой для твоей чудесной юности, была бы чудовищна. Я смог принести тебе славу, и это единственное удовлетворение, какое дала моя пьеса, единственное, что имеет значение и согревает меня. Подумай. Ты встретишь кого-нибудь из твоих ровесников и скроешь это от меня. Или мысль о боли, которую мне причинишь, помешает любить его. Лучше лишить себя частицы счастья и завоевать твое доверие, чтобы ты чувствовал себя со мной свободнее, чем с отцом и матерью".

Растроганный Маре порвал легкомысленные связи, но ненадолго. Со временем у Кокто тоже появился другой любовник, однако дружба между писателем и актером сохранилась до самой смерти Кокто. И в своей книге мемуаров Маре отзывается о своем талантливом друге с большой любовью..

Катерина Овсянюк: Якщо гомосексуальність - це хвороба, то чому її вже понад 50 років немає у списку психічних розладів?

Якщо гомосексуальність - це хвороба, то чому її вже понад 50 років немає у списку психічних розладів?

Серйозно.

Наприкінці XIX століття її вважали патологією.

Потім десятиліттями вивчали.

Лікували.

Саджали в тюрми.

Відправляли до психіатричних лікарень.

Піддавали електрошоку.

Намагалися перевиховувати.

А потім сталося щось дуже незручне.

Наука не знайшла хвороби.

У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність зі списку психічних розладів.

У 1990 році те саме зробила ВООЗ.

І ось уже 2026 рік.

Минуло більше пів століття.

Змінилося кілька поколінь лікарів.

Написані тисячі досліджень.

А люди досі сперечаються з медициною так, ніби мають якусь секретну інформацію, якої не мають психіатри, психологи, неврологи й науковці всього світу.

Логіка дивна. 

Якщо це хвороба, то де її симптоми?

Де аналіз, який її показує?

Де лікування, яке працює?

Де хоч один доказ того, що людину можна зробити гетеросексуальною, якщо вона такою не є?

Бо за понад сто років спроб нікому це так і не вдалося.

Зате вдалося інше.

Покалічити купу людей, які все життя чули, що з ними щось не так.

І ось це, мабуть, найсумніша частина всієї історії.

А ви як думаєте?

Чому люди набагато охочіше сперечаються з наукою, коли тема стосується сексуальної орієнтації?

Ольга Ханнинен: Зачем у нас есть секс? Чтобы существу хотелось жить

... задумалась о человеческом сексе вообще. Что это что-то совсем иное, чем половой акт животных. Секс - это прежде всего театр, в котором все не то, чем кажется. Зачем у нас есть секс? Чтобы существу хотелось жить. В широком смысле секс, включая мастурбацию и все физическое и духовное вокруг писи, что даёт удовольствие.

... Неужели было бы лучше, если бы мир никогда не увидел ее красоты? И нет, во взрослом виде миру она оказалась не нужна: красивых актрис много.

Неужели было бы лучше,и если бы такая красота осталась неизвестной, а она прожила бы жизнь в нищете?..

И ведь мир до сих пор винит её за эти прекрасные фильмы. Винит, смотрит и мастурбирует.

Мир - ханжа и гадость. Но другого для вас нет.

На фото: Bachelor in Psychology finished

Lena 🏳️‍⚧️❤️ @tslenasoftly 21 | Proud trans from Germany studying in Tampa 🫶 Get to know me 👇 Transylvaniahoo.be/tslenavoss

https://x.com/tslenasoftly